поясний
ПОЯСНИ́Й, а́, е́.
1. Стос. до пояса (у 1-5, 9 знач.).
Він тримав обидві руки на форменій блясі поясного ременя (Перв., Дикий мед, 1963, 299);
Бронзовий спіральний браслет з дроту. Браслет знайдений на рівні поясних хребців (Археол., II, 1948, 64);
Поясний час у нашій країні було введено в 1919 році (Наука.., 3, 1957, 25);
// Який носиться на поясі (у 1 знач.).
Поясна фляжка;
// Який має пояс (у 1 знач.).
Поясний одяг пов’язувався здебільшого поясом або крайкою (Нар. тв. та етн., 3, 1969, 48);
Різного роду поясна одежа ще недавно побутувала у всіх східних слов’ян (Наука.., 1, 1972, 38).
2. Зробл. до пояса, до талії.
Навпроти Лесі над письмовим столом Бережного висів великий поясний портрет жінки трохи ніби південного типу — з правильними рисами обличчя (Крот., Сини.., 1948, 83);
// у сполуч. із сл. поклін. У пояс.
Побачивши гостя, матушка зразу ж здригнулася всередині і по-чернечи віддала поясний поклін (Стельмах, І, 1962, 638).
Словник української мови (СУМ-11)