поясний
ПОЯСНИ́Й, а́, е́.
1. Стос. до пояса (у 1–5, 9 знач.).
Він тримав обидві руки на форменій блясі поясного ременя (Л. Первомайський);
Бронзовий спіральний браслет з дроту. Браслет знайдений на рівні поясних хребців (з наук. літ.);
// Який носиться на поясі (у 1 знач.).
Поясна фляжка;
// Який має пояс (у 1 знач.).
Поясний одяг пов'язувався здебільшого поясом або крайкою (з наук. літ.);
Різного роду поясна одежа ще недавно побутувала у всіх східних слов'ян (з наук.-попул. літ.).
2. Зробл. до пояса, до талії.
Навпроти Лесі над письмовим столом Бережного висів великий поясний портрет жінки трохи ніби південного типу – з правильними рисами обличчя (Є. Кротевич);
// у сполуч. зі сл. поклін. У пояс.
Побачивши гостя, матушка зразу ж здригнулася всередині і по-чернечи віддала поясний поклін (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)