пояснення

ПОЯ́СНЕННЯ, я, с.

1. Дія за знач. поясни́ти 1, 2.

[Хлопець:] У неї все якось дуже просто і щиро виходить, до її подій зовсім не треба ніяких слів пояснення (Леся Українка);

Каретников вислухав терплячі пояснення командувача про причини негайної переправи через Сиваш (Ю. Яновський);

Пояснення голови не всіх у залі задовольнило (А. Головко);

Вранці Оленчук з'явився в штаб і без довгих пояснень заявив Килигеєві, що згоден взяти капітана Дьяконова на поруки (О. Гончар).

2. Писемний або усний виклад з метою виправдатися в чому-небудь.

[Воронін:] Загалом, не бери надто близько до серця. Якось обійдеться. Підготуй пояснення, і, можливо, на тому й закінчиться (О. Левада).

Значення в інших словниках

1. пояснення — поя́снення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. пояснення — [пойаснеин':а] -н':а, р. мн. -еин'  Орфоепічний словник української мови
3. пояснення — -я, с. 1》 Дія за знач. пояснити 1), 2). 2》 Писемний або усний виклад з метою виправдатися в чому-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. пояснення — В логіці міркування, яке полягає у виведенні судження з ін., вже перевірених суджень.  Універсальний словник-енциклопедія
5. пояснення — Поя́снення, -ння; -нення, поя́снень  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. пояснення — ПОЯ́СНЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. поясни́ти 1, 2. [Хлопець:] У неї все якось дуже просто і щиро виходить, до її подій зовсім не треба ніяких слів пояснення (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
7. пояснення — Пояснення, -ня с. Объясненіе.  Словник української мови Грінченка