поєднання

ПОЄДНА́ННЯ, я, с.

1. Дія і стан за знач. поєдна́ти 1, 2 і поєдна́тися 1.

Поєднання першокласної кінноти з масою бронемашин створювало таку силу, перед якою, здавалось, ніщо не встоїть (Гончар, Таврія.., 1957, 607);

— Це було потайне поєднання наших душ (Н.-Лев., IV, 1956, 232);

— Що ж нас від гибелі спасе? А то: міцніше поєднання Всіх сил, що тільки є живі (Граб., І, 1959, 134);

Просто передо мною здіймався голий шпиль гори. На вершечку росла сосна. Я й тепер бачу це чарівне поєднання (Ю. Янов., II, 1958, 104);

Характерною рисою «Капіталу» Маркса є органічне поєднання в ньому революційної теорії і революційної практики (Ком. Укр., 6, 1966, 20);

Пісня відзначається особливо тісним поєднанням слова й мелодії (Рад. літ-во, 5, 1958, 22).

2. заст. Угода, договір.

Порадились сябри проміж себе і згодились на таке поєднання (Сл. Гр.).

Значення в інших словниках

1. поєднання — поєдна́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. поєднання — -я, с. 1》 Дія і стан за знач. поєднати 1), 2) і поєднатися 1). 2》 заст.Угода, договір.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поєднання — ПОЄДНА́ННЯ, я, с. 1. Дія і стан за знач. поєдна́ти 1, 2 і поєдна́тися 1. Поєднання першокласної кінноти з масою бронемашин створювало таку силу, перед якою, здавалось, ніщо не встоїть (О. Гончар); – Це було потайне поєднання наших душ (І.  Словник української мови у 20 томах
4. поєднання — Поєдна́ння, -ння, -нню, в -нні  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. поєднання — Поєдна́ння, -ня с. 1) Примиреніе. 2) Договоръ, соглашеніе. Повернувсь додому і почав підводити своїх двох грошовитих знакомих (на гуртові гроші торгувати.)... Порадились сябри проміж себе і згодились на таке поєднання. Чуб. II. 664.  Словник української мови Грінченка