поєднаний

ПОЄ́ДНАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до поєдна́ти 1-4.

У віршах поета [М. Бажана] воєдино спаяні сатира й публіцистика, поєднані з народним гумором (Іст. укр. літ., II, 1956, 516);

— Та я ж за тим, панночко, і прийшов, щоб з тобою закон прийняти, — сказав пан судденко та й потяг її за руку до стільця, бо вже піп був поєднаний (Кв.-Осн., II, 1956, 213).

Значення в інших словниках

1. поєднаний — поє́днаний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. поєднаний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до поєднати 1-4). || поєднано, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поєднаний — ПОЄ́ДНАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до поєдна́ти 1–4. У віршах поета [М. Бажана] воєдино спаяні сатира й публіцистика, поєднані з народним гумором (з навч. літ.  Словник української мови у 20 томах
4. поєднаний — ОРГАНІЗО́ВАНИЙ (який має свою організацію, діє через організацію), ОБ'ЄДНАНИЙ, ПОЄ́ДНАНИЙ рідше. Поєднані (організовані) робітники теж мають гроші, ..хоч товариства в їх ще далеко не такі великі (Леся Українка); Селяни тепер стають усе більш об'єднаними (з газети).  Словник синонімів української мови
5. поєднаний — Поє́днаний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)