поєднувати
ПОЄ́ДНУВАТИ, ую, уєш, недок., ПОЄДНА́ТИ, а́ю, а́єш, док.
1. перех. Збирати разом, складаючи, зливаючи, створювати одне ціле; об’єднувати.
Під радянською зорею Україна розцвіла, Землі всі свої під нею Поєднала й повела Весь народ в часи майбутні (Криж., Під зорями.., 1950, 54);
// перен. Єднати на грунті спільних інтересів, поглядів і т. ін.; зближувати, згуртовувати.
Оте тепло, що поєднувало їх серця і примушувало пульс битись в один ритм, поділося кудись (Вільде, Сестри.., 1958, 548);
В неволі, в самоті немає, Нема з ким серце поєднать (Шевч., II, 1963, 175);
Гей, докупи, певні діти! Всіх веде мета одна: Шлях любові та освіти Нас навіки поєдна! (Граб., І, 1959, 66);
Нехай Москва хутчій вчита Велику вість цього листа Про те, що врешті день настав, Який навік нас поєднав (Бажан, Роки, 1957, 232);
// перен., заст. Примиряти.
Може озоветься Безталання невсипуще І нам усміхнеться. Поєднає з недолею І з лю́дьми (Шевч., II, 1963, 303).
2. перех. Змішувати докупи що-небудь різне, готуючи суміш;
// Одночасно сполучати, пов’язувати у взаємній відповідності.
Колгосп поєднує особисті інтереси селян з суспільними, загальнонародними інтересами, індивідуальну і колективну заінтересованість в результатах виробництва (Програма КПРС, 1961, 67);
Поет високої емоційної наснаги, Гамзатов.. уміло поєднує ліризм і роздум (Вітч., 11, 1968, 155);
Билась [Левантина] головою об стіл, не знаючи, як поєднати кохання з повинністю — з тим, чого вимагало сумління (Гр., II, 1963, 286);
Скажи,.. як у серці поєднати розлуки лід, любові жар! (Сос., II, 1958, 96);
// Виконувати що-небудь, займатися чим-небудь одночасно з чимсь іншим.
У нашій республіці кожний другий студент дістає вищу освіту, поєднуючи навчання з роботою на виробництві (Наука.., 11, 1958, 4);
// Сполучати, містити в собі одночасно (які-небудь риси, якості, властивості).
Франко поєднував в собі великий талант художника з глибоким аналітичним розумом вченого (Нар. тв. та етн., 4, 1965, 18);
Сталь і ніжність, любий мій, поєднать в собі зумій (Тич., II, 1957, 7).
3. перех., кого з ким. Пов’язувати шлюбом; одружувати.
Не сина з нею [дівчиною] поєднать, А забандюрилось старому Самому в дурнях побувать (Шевч., II, 1963, 188);
// тільки док., кого. Узяти за жінку.
Не журися, небого! Чого ти? За красу б тебе всяк поєднав… (Манж., Тв., 1955, 68).
4. тільки док., перех., заст. Домовити (у 2 знач.).
— Пан Забрьоха приїздив і поєднав їм сліпого скрипника на весіллі грати… (Кв.-Осн., II, 1956, 208).
5. тільки док., неперех., заст. Погодитися.
Словник української мови (СУМ-11)