поєднувати

Об'єднувати, сполучати, злучати; (серця) єднати, дружити, (у шлюбі) одружувати; (А з Б) пов'язувати, суміщати; (з недолею) примиряти; док. ПОЄДНАТИ, (робітника) З. домовити, найняти.

Значення в інших словниках

1. поєднувати — поє́днувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. поєднувати — -ую, -уєш, недок., поєднати, -аю, -аєш, док. 1》 перех. Збирати разом, складаючи, зливаючи, створювати одне ціле; об'єднувати. || перен. Єднати на ґрунті спільних інтересів, поглядів і т. ін.; зближувати, згуртовувати. || перен., заст. Примиряти. 2》 перех.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поєднувати — ПОЄ́ДНУВАТИ, ую, уєш, недок., ПОЄДНА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. кого, що. Збирати разом, складаючи, зливаючи, створювати одне ціле; об'єднувати. Поєднати віками роз'єднані землі. 2. що.  Словник української мови у 20 томах
4. поєднувати — ЄДНА́ТИ (бути, ставати основою, причиною для близьких стосунків між ким-небудь), ЗБЛИЖА́ТИ (ЗБЛИ́ЖУВАТИ), ОБ'Є́ДНУВАТИ, З'Є́ДНУВАТИ, ПОЄ́ДНУВАТИ, ПОВ'Я́ЗУВАТИ, ЗВ'Я́ЗУВАТИ, ЗРІ́ДНЮВАТИ, РІДНИ́ТИ, СПОЛУЧА́ТИ, ЛУЧИ́ТИ діал.; ЗГУРТО́ВУВАТИ підсил. (перев.  Словник синонімів української мови
5. поєднувати — ПОЄ́ДНУВАТИ, ую, уєш, недок., ПОЄДНА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. перех. Збирати разом, складаючи, зливаючи, створювати одне ціле; об’єднувати. Під радянською зорею Україна розцвіла, Землі всі свої під нею Поєднала й повела Весь народ в часи майбутні (Криж.  Словник української мови в 11 томах