поєднувати

поє́днувати

-ую, -уєш, недок., поєднати, -аю, -аєш, док.

1》 перех. Збирати разом, складаючи, зливаючи, створювати одне ціле; об'єднувати.

|| перен. Єднати на ґрунті спільних інтересів, поглядів і т. ін.; зближувати, згуртовувати.

|| перен., заст. Примиряти.

2》 перех. Змішувати докупи що-небудь різне, готуючи суміш.

|| Одночасно сполучати, пов'язувати у взаємній відповідності.

|| Виконувати що-небудь, займатися чим-небудь одночасно з чимсь іншим.

|| Сполучати, містити в собі одночасно (які-небудь риси, якості, властивості).

3》 перех., кого з ким. Пов'язувати шлюбом; одружувати.

4》 тільки док., перех., заст. Домовити (у 2 знач.).

5》 тільки док., неперех., заст. Погодитися.

Значення в інших словниках

1. поєднувати — поє́днувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. поєднувати — Об'єднувати, сполучати, злучати; (серця) єднати, дружити, (у шлюбі) одружувати; (А з Б) пов'язувати, суміщати; (з недолею) примиряти; док. ПОЄДНАТИ, (робітника) З. домовити, найняти.  Словник синонімів Караванського
3. поєднувати — ПОЄ́ДНУВАТИ, ую, уєш, недок., ПОЄДНА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. кого, що. Збирати разом, складаючи, зливаючи, створювати одне ціле; об'єднувати. Поєднати віками роз'єднані землі. 2. що.  Словник української мови у 20 томах
4. поєднувати — ЄДНА́ТИ (бути, ставати основою, причиною для близьких стосунків між ким-небудь), ЗБЛИЖА́ТИ (ЗБЛИ́ЖУВАТИ), ОБ'Є́ДНУВАТИ, З'Є́ДНУВАТИ, ПОЄ́ДНУВАТИ, ПОВ'Я́ЗУВАТИ, ЗВ'Я́ЗУВАТИ, ЗРІ́ДНЮВАТИ, РІДНИ́ТИ, СПОЛУЧА́ТИ, ЛУЧИ́ТИ діал.; ЗГУРТО́ВУВАТИ підсил. (перев.  Словник синонімів української мови
5. поєднувати — ПОЄ́ДНУВАТИ, ую, уєш, недок., ПОЄДНА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. перех. Збирати разом, складаючи, зливаючи, створювати одне ціле; об’єднувати. Під радянською зорею Україна розцвіла, Землі всі свої під нею Поєднала й повела Весь народ в часи майбутні (Криж.  Словник української мови в 11 томах