поєний

ПО́ЄНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пої́ти.

— Йому [Саві] однаково, чи товар поєний, чи ні, — коби йому спрага не допікала (Коб., II, 1956, 21);

Поєна дощами земля;

// по́єно, безос. присудк. сл.

Конюший доглядав, як поєно з дубових відер панські цугові коні (Фр., II, 1950, 104).

Значення в інших словниках

1. поєний — по́єний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. поєний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до поїти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поєний — ПО́ЄНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до пої́ти. – Йому [Саві] однаково, чи товар поєний, чи ні, – коби [аби] йому спрага не допікала (О. Кобилянська); Поєна дощами земля; // по́єно, безос. пред. Конюший доглядав, як поєно з дубових відер панські цугові коні (І. Франко).  Словник української мови у 20 томах