поїння

ПОЇ́ННЯ, я, с. Дія за знач. пої́ти.

Прості вони [обов’язки Данька]: вранці мусиш наварити каші, в пору поїння отари — натягати води (Гончар, Таврія, 1952, 188);

Селу вигідно мати власні «теплиці» — чи то для поїння худоби зимою, чи для прання білизни (Вільде, Сестри… 1958, 42).

Значення в інших словниках

1. поїння — пої́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. поїння — -я, с. Дія за знач. поїти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поїння — ПОЇ́ННЯ, я, с. Дія за знач. пої́ти. Прості вони [обов'язки Данька]: вранці мусиш наварити каші, в пору поїння отари – натягати води (О. Гончар); Селу вигідно мати власні “теплиці” – чи то для поїння худоби зимою, чи для прання білизни (Ірина Вільде).  Словник української мови у 20 томах