по-вовчому
ПО-ВО́ВЧОМУ, присл. Як вовк, вовки, подібно до вовка, вовків.
В очах засвітилась злість.. Він дивився спідлоба, якось по-вовчому (Н.-Лев., V, 1966, 160);
Тимко підскочив до грека ззаду, палицею, якою мішав огонь, стьобнув по шиї.. Цівадіс сів, тяжко, по-вовчому завивши (Тют., Вир, 1964, 484);
// перен. Люто, хижо.
Він дуже добре знав, як по-вовчому клацають зубами на нашу країну імперіалісти (Коз., Гарячі руки, 1960, 135).
Словник української мови (СУМ-11)