по-руськи
ПО-РУ́СЬКИ, присл., рідко.
1. Те саме, що по-росі́йськи.
Хазяїн чех, що говорить по-руськи (Коцюб., III, 1956, 322);
Вона по-руськи кепсько знала, Журналів наших не читала, І для думок та почуттів Їй бракувало рідних слів (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 80);
На обкладинці [журналу] по-руськи великими літерами було написано: «СССР на стройке» (Мур., Бук. повість, 1959, 106).
2. зах. Українською мовою.
Пізніше, по виході з війська, Федькович пізнав у Чернівцях русина-патріота П. Кобилянського, і той вмовив поета, що натуральніше русинові писати по-руськи (Л. Укр., VIII, 1965, 254).
Словник української мови (СУМ-11)