правителька
ПРАВИ́ТЕЛЬКА, и, ж. Жін. до прави́тель 1.
Щедрою рукою самовладна правителька Росії [Катерина II] розсипала державну казну (Добр., Очак. розмир, 1965, 178);
Якась клопітна думка, видно, настирливо турбувала правительку монастиря (Мик., II, 1957, 348).
Словник української мови (СУМ-11)