правобіч
ПРАВО́БІЧ, присл., рідко. Те саме, що право́руч; протилежне лівобіч.
Всі тихо виходять. Залишається тільки Оленка, стоїть правобіч з револьвером в руках (Ірчан, І, 1958, 209);
Он уже правобіч видно червоні колони університету (Загреб., Диво, 1968, 124).
Словник української мови (СУМ-11)