прадідний

ПРА́ДІДНИЙ, а, е. Те саме, що пра́дідівський.

А люди щасливі, Брати мов зичливі, На прадідній ниві Працюють поспів [поспіль]… (Фр., X, 1954, 27);

Височить ось, як і восени, прадідна груша, куняє, мов старий кінь, знайомий журавель над криницею (Козл., Сонце.., 1957, 45);

За років прадідних, де нині круто здіймається у небо Аю-Даг, стояло місто (Др.-Хмара, Вибр., 1969, 72);

Ти не загинеш,Україно! І мова прадідна твоя, Що кожне слово в їй перлина, Не вмре повік (Черн., Поезії, 1959, 82).

Значення в інших словниках

1. прадідний — пра́дідний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. прадідний — -а, -е. Те саме, що прадідівський.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прадідний — ПРА́ДІДНИЙ, а, е. Те саме, що пра́дідівський. А люди щасливі, Брати мов зичливі, На прадідній ниві Працюють поспів [поспіль]... (І. Франко); Височить ось, як і восени, прадідна груша, куняє, мов старий кінь, знайомий журавель над криницею (П.  Словник української мови у 20 томах
4. прадідний — СТАРОВИ́ННИЙ (який існує здавна, поширений, прийнятий у давні часи, сприймається як застарілий), СТАРОДА́ВНІЙ, ПРАДА́ВНІЙ, СТАРОСВІ́ТСЬКИЙ, СТАРОЖИ́ТНІЙ, ДІДІ́ВСЬКИЙ, ПРА́ДІДІВСЬКИЙ, ПРА́ДІДНИЙ, ПРЕ́ДКІВСЬКИЙ, ДОПОТО́ПНИЙ ірон., жарт.  Словник синонімів української мови
5. прадідний — Прадідний, -а, -е = прадідівський. Желех.  Словник української мови Грінченка