практикуючий

ПРАКТИКУ́ЮЧИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. теп. ч. до практикува́ти 1, 3.

2. у знач. прикм., заст. Який займається практикою (у 5 знач.).

Практикуючий хлопець кинувся з валком, пасочком мокрого паперу й щіткою (Фр., VI, 1951, 254);

Практикуючий лікар.

Значення в інших словниках

1. практикуючий — практику́ючий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. практикуючий — ПРАКТИКУ́ЮЧИЙ, а, е, у знач. прикм., заст. Який займається практикою (у 5 знач.). Практикуючий хлопець кинувся з валком, пасочком мокрого паперу й щіткою (І. Франко); Практикуючий лікар.  Словник української мови у 20 томах
3. практикуючий — практику́ючий який ретельно дотримується церковних законів і обрядів (м, ср, ст): Практикуючий християнин щонеділі ходить до церкви (Авторка)  Лексикон львівський: поважно і на жарт