прапрадідівський
ПРАПРА́ДІДІВСЬКИЙ, а, е. Прикм. до прапра́дід.
— Ви самі знаєте, що в нашому селі живе три безкінних шляхтичі, які прапрадідівські єдваби замінили на мужицьку вибійку (Стельмах, І, 1962, 39);
// Належний прапрадіду.
[Василина:] Це моя ікона. Прапрадідівська (М. Куліш, П’єси, 1960, 135).
Словник української мови (СУМ-11)