працьовитість
ПРАЦЬОВИ́ТІСТЬ, тості, ж. Властивість за знач. працьови́тий.
Її скромність і працьовитість були в цілому селі знані (Коб., III, 1956, 493);
Ользі завжди було приємно, коли хтось похвалить її працьовитість, спритність її рук, її невтомність (Вільде, На порозі, 1955, 191);
Без працьовитості, без твердої волі неможливе формування високих здібностей, обдарованості, таланту (Хлібороб Укр., 1, 1964, 42).
Словник української мови (СУМ-11)