працьовито

ПРАЦЬОВИ́ТО. Присл. до працьови́тий.

[Мирон:] Нарешті, в достатках люди чесніші, живуть тихо, мирно, працьовито, не п’янствують (К.-Карий, II, 1960, 142);

Збуджений гомін людей ущух, працьовито загурчала лебідка (Вол., Наддн. висоти, 1953, 13).

Значення в інших словниках

1. працьовито — працьови́то прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. працьовито — Присл. до працьовитий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. працьовито — ПРАЦЬОВИ́ТО. Присл. до працьови́тий. [Мирон:] Нарешті, в достатках люди чесніші, живуть тихо, мирно, працьовито, не п'янствують (І. Карпенко-Карий); Збуджений гомін людей ущух, працьовито загурчала лебідка (І. Волошин).  Словник української мови у 20 томах