працьовито
ПРАЦЬОВИ́ТО.
Присл. до працьови́тий.
[Мирон:] Нарешті, в достатках люди чесніші, живуть тихо, мирно, працьовито, не п'янствують (І. Карпенко-Карий);
Збуджений гомін людей ущух, працьовито загурчала лебідка (І. Волошин).
Словник української мови (СУМ-20)