працівниця
ПРАЦІВНИ́ЦЯ, і, ж. Жін. до працівни́к.
Їй не треба псувати собі репутацію хорошої працівниці (Сміл., Сад, 1952, 185);
Почуття того, що й вона така ж, як і всі, працівниця, корисна людина в колективі дужих, засмаглих понтонників, матросів, промірників, надавало нової сили, буйним рястом розпускалося в серці (Донч., II, 1956, 126).
Словник української мови (СУМ-11)