превисоченний
ПРЕВИСОЧЕ́ННИЙ, а, е, розм. Надзвичайно високий.
Івга розказувала: «Горниці, — каже, — превисоченні, вікна великі, мов двері; а двері, як ворота» (Кв.-Осн., II, 1956, 287);
Чи довго вона йшла, чи недовго, коли дивиться — стоять два превисоченні дуби, а поміж дубами сидить стара жінка (Вовчок, І, 1955, 53).
Словник української мови (СУМ-11)