предобре
ПРЕДО́БРЕ, присл., також у сполуч. із сл. добре, розм. Дуже добре (у 1, 2 знач.);
// у знач. присудк. сл.
Я простий чоловік, то й взяв собі на мислі, Що Вишеньці моїй предобре у саду (Греб., І, 1957, 51).
Словник української мови (СУМ-11)