предок
ПРЕ́ДОК, дка, ч.
1. Старший родич по висхідній лінії з боку матері або батька (звичайно старіший за діда, бабу).
В бібліотеці, повній старих книжок, висять портрети поважних предків (Коцюб., III, 1956, 154);
Предків я знав по пальцях — до мого діда включно (Ю. Янов., І, 1958, 86);
// Той, від кого веде свій початок рід.
Жителі села звичайно належали до одного роду. Вони вважали себе потомками одного спільного предка (Іст. середніх віків, 1955, 5);
// Родоначальник якогось виду або роду (про тварин).
Предком усіх сучасних домашніх котів є африканський дикий кіт (Наука.., 4, 1966, 37).
2. перев. мн. Попередники сучасних поколінь; люди, що жили задовго до теперішніх часів.
[Магістер:] Архімед убитий був рукою невігласа, не встигши теореми докінчити. Але за рік чи, може, за сто рік, знайшлась рука, що дописать зуміла ту теорему. І ніхто не скаже, де діло предка, де потомка праця, — вони злились в єдину теорему (Л. Укр., III, 1952, 97);
Прекрасна наша Вітчизна. Щоб одстояти її від посягання ворогів, не раз наші предки засівали береги Дніпра своїми кістками (Панч, В дорозі, 1959, 244);
Ще той собор у Києві стоїть, Що предок звів на диво поколінням (Павл., Бистрина, 1959, 24);
Живі факти реальної дійсності свідчать, що соціалізм приніс трудящим.. Країни Рад такі матеріальні й духовні блага, про які їх предки не могли навіть мріяти (Ком. Укр., 3, 1969, 43);
// тільки мн. Ті, від кого походять певні людські племена, народності і т. ін.
На півночі і північному сході вони [венеди] потім стикалися з окремими угро-фінськими племенами — предками естонців, фіннів, карелів, мордви, марі та інших народів (Іст. СРСР, І, 1957, 23);
Давні племена своїми предками вважали тварин (Наука.., 8, 1963, 32).
◊ З пре́дка; З пре́дку-ві́ку, у знач. присл. — з давніх-давен, з давніх часів; віддавна.
Недалеко від Полтави, Де широкими гіллями Ліс над Ворсклою гуде, — З предка, з діда.. Незавидний жив козак (Бор., Тв., 1957, 80);
З предка живуть Кабашні у цих місцях (Гончар, Таврія, 1952, 36);
Без границі й без копця, Від конця [кінця] та й до конця Зеленіє степ кругом З предку-віку облогом (П. Куліш, Вибр., 1969, 404).
Словник української мови (СУМ-11)