прекрасний
ПРЕКРА́СНИЙ, а, е.
1. Який відзначається надзвичайною красою, милує око гармонією барв, ліній і т. ін.; дуже гарний.
Не схиляй своє личко прекрасне, Не затулюй повіками віч, Із котрих то мигоче, то гасне Промінь світла в життя мого ніч (Фр., XIII, 1954, 147);
Росла собі пальма гінка та прекрасна, Чимало уже піднялась (Граб., І, 1959, 313);
А лицар же де?.. Блискучий, в панцері золотім, з шоломом в струсевих перах на прекрасній голові, вічно усміхнений, святочний! (Хотк., II, 1966, 174);
Той одягся, і я запримітив, як поступово розчарувалися очі Тайах, коли брудне матроське лахміття покрило прекрасні форми мужчини (Ю. Янов., II, 1958, 54);
// Який має дуже привабливий вигляд; який справляє надзвичайно приємне, сильне враження.
Мій краю прекрасний, розкошний [розкішний], багатий! (Шевч., II, 1963, 47);
Козаче село, велике, аж на двох горах.., річка, хати все нові, коло кожної красний, прекрасний вишник! Славне село! (Вовчок, І, 1955, 37);
Прекрасний був Чиж у цю хвилину, прекрасна була кожна його риса і кожний рух (Довж., І, 1958, 190);
// Надзвичайно приємний для слуху; милозвучний.
[Душечка:] Прекрасний голос! Артистичний! (Вас., III, 1960, 399);
Вони чули музику, далеку, незрозумілу, прекрасну (Гончар, IV, 1960, 84);
На грунті прекрасної російської пісні виросла російська музика (Рильський, III, 1956, 11).
◊ Зара́ди прекра́сних оче́й; За прекра́сні о́чі — без винагороди, задарма;
Прекра́сна ста́ть; Прекра́сна полови́на [ро́ду людсько́го] — жіноча частина людства; жінки.
— Нічого не відказала [хазяйка], а тільки плюнула, так-таки й плюнула на вічний сором прекрасній половині роду людського… (Коцюб., І, 1955, 200).
2. Який має надзвичайні позитивні риси, моральні якості і т. ін. (про людину).
— Усі люди дивуються, відки в таких паскудних людей такі прекрасні діти (Март., Тв., 1954, 123);
Хочеться нам співати й кричати на весь світ: народжуйтесь, люди, прекрасні й завзяті, ставайте до лав битися й перемагати, битися й будувати невимовні красоти соціалізму! (Ю, Янов., II, 1958, 244);
Партія виховала в нашій країні покоління людей зовсім нових, прекрасних людей (Літ. газ., 9.IX 1948, 1);
// Наділений надзвичайним умінням робити що-небудь.
Вдруге слухав я прекрасних наших співаків, що чудово доносять до глядача ідейно-художній зміст опери [«Арсенал»] (Рильський, Веч. розмови, 1964, 13);
В [Харківській] області виросло багато прекрасних вожаків і організаторів колгоспних мас (Рад. Укр., 15.І 1959, 2).
3. Довершений за формою і змістом; досконалий.
Книжечки Ваші [І. С. Нечуя-Левицького], — дорогий подарунок, — дістав і прочитав. Яка прекрасна мова! (Коцюб., III, 1956, 317);
Перечитуючи прекрасні твори Пушкіна і Шевченка, ми не можемо не сказати, що вони обидва своїми серпами — кожен на своєму полі — жали на один снін. Сніп народної волі, народного щастя (Рильський, X, 1962, 22);
// Який вирізняється серед інших подібних явищ, предметів тощо своїми надзвичайними якостями, особливостями і т. ін.
Слуху Юра не мав.. І мати від щирого серця дивується: і в неї ж, і в батька прекрасний музикальний слух (Смолич, II, 1958, 12);
Він мружить очі й вдихає прекрасне дніпровське повітря (Ю. Янов., II, 1958, 195);
Томас палко дякував Бутакову за представлення і прекрасну характеристику (Тулуб, В степу.., 1964, 325);
// Дуже ясний, теплий, сонячний (про погоду, день, пору року і т. ін.).
Погода була прекрасна (Фр., VIII, 1952, 191);
Був прекрасний літній ранок (Сенч., На Бат. горі, 1960, 20);
Година стояла прекрасна (Довж., І, 1958, 79);
// Який є сприятливим, корисним для кого-, чого-небудь; доцільний, ефективний.
Тепер на мене мають прекрасний вплив холодні обтирання, щоранку, і ванни, що беру двічі на тиждень (Л. Укр., V, 1956, 225);
Інженер Микола Стецюк запропонував один засіб, який дасть прекрасний ефект (Рибак, Зброя.., 1943, 103);
Повстання — прекрасна річ, коли повстають передові елементи проти реакційних (Ленін, 8, 1970, 378);
Піклування про інтереси народу викликало до життя і прекрасну ініціативу — шефство передових колгоспів над економічно слабими (Рад. Укр., 26.Х 1961, 1);
// Надзвичайно вдалий, влучний.
Гарно задумані, написані з великим розмахом, з прекрасними деталями, вони [повісті] часто не задовольняють читача (Коцюб., III, 1956, 40);
Яка безконечна, яка невичерпана, яка прекрасна тема для розмов! (Хотк., ТІ. 1966, 179).
4. Сповнений високого значення, глибокого змісту, пов’язаний з благородними ідеалами, високою метою.
— Я йду без жалю — — так було треба. Яка прекрасна моя дорога… остання, коротка путь… (Коцюб., II, 1955, 190);
Радянські прапори шумлять крильми, І ми йдемо, прорвавши коло тьми, Ходою вільною, шляхом просторим Назустріч далям дивним, неозорим, В одній сім’ї, як сестри і брати, До нашої прекрасної мети (Рильський, II, 1960, 158);
У справедливих армій доля завжди прекрасна (Гончар, III, 1959, 7);
// Дуже сприятливий для кого-, чого-небудь; щасливий.
Ми тривожим стратосферу, атомне ядро і сферу — о прекрасний час! неповторний час! (Тич., І, 1957, 168);
— Я бачу майбутнє нашої Батьківщини величним і прекрасним, сповненим можливостей (Довж., І, 1958, 499);
// Пов’язаний з радісними, приємними почуттями, переживаннями, подіями і т. ін.
Потяг рушив, і ми, сповнені прекрасних мрій, заціпеніли, щільно притиснувшись одно до одного на двох чемоданах (Досв.. Вибр., 1959, 179);
Надворі до Андрія підійшла Фрося. Вона відверто сказала, що в неї прекрасний настрій і вона хотіла б іти додому разом з Андрієм (Гур., Наша молодість, 1949, 91);
Із прекрасним на серці болем, Із осколком у серці ясним Я на кряж по камінню голім Лісом іду багряним (Гончар, IV, 1960, 25).
5. у знач. ім. прекра́сне, ного́, с. Те, що є втіленням краси, що відповідає її ідеалам, викликає у людини найвищу естетичну насолоду.
Різні люди, різні імена, різні епохи, а отже, безперечно, є в них і спільний якийсь критерій в оцінках великого й прекрасного! (Рильський, ІX, 1962, 163);
Суспільні поняття прекрасного, як і справедливого, морального є світоглядні поняття (Талант.., 1958, 13);
Добрий смак можна розвинути і виховати на високих зразках прекрасного, поганий — виправити уважним вивченням творів справжнього мистецтва (Рад. літ-во, 2, 1965, 10);
Однією з важливих проблем естетики, навколо якої точилася і точиться гостра ідейна боротьба, є проблема прекрасного (Ком. Укр., 5, 1960, 71).
◊ В оди́н прекра́сний день — одного разу, якось.
[Лікар:] Врешті, тепер, по-модному, ніяких роз’ясненнів [роз’яснень] родичам не полагається [належить], тільки в один прекрасний день прийде і скаже: подивіться, тіточко, чи гарно на мені шлюбна сукня лежить? (Л. Укр., 11, 1951, 39);
Опришки вважали його своїм, бо він дійсно поперебував у всіх ватагах.. Але в один прекрасний день опришки прокидалися, а Юрчика серед них не було, він щезав (Хотк., II, 1966. 152).
Словник української мови (СУМ-11)