прекрасний

прекра́сний

-а, -е.

1》 Який відзначається надзвичайною красою, милує око гармонією барв, ліній і т. ін.; дуже гарний.

|| Який має дуже привабливий вигляд; який справляє надзвичайно приємне, сильне враження.

|| Надзвичайно приємний для слуху; милозвучний.

2》 Який має надзвичайні позитивні риси, моральні якості і т. ін. (про людину).

|| Наділений надзвичайним умінням робити що-небудь.

3》 Довершений за формою і змістом; досконалий.

|| Який вирізняється з-поміж інших подібних явищ, предметів тощо своїми надзвичайними якостями, особливостями і т. ін.

|| Дуже ясний, теплий, сонячний (про погоду, день, пору року і т. ін.).

|| Який є сприятливим, корисним для кого-, чого-небудь; доцільний, ефективний.

|| Надзвичайно вдалий, влучний.

4》 Сповнений високого значення, глибокого змісту, пов'язаний з благородними ідеалами, високою метою.

|| Дуже сприятливий для кого-, чого-небудь; щасливий.

|| Пов'язаний з радісними, приємними почуттями, переживаннями, подіями і т. ін.

5》 у знач. ім. прекрасне, -ного, с. Те, що є втіленням краси, що відповідає її ідеалам, викликає у людини найвищу естетичну насолоду.

Значення в інших словниках

1. прекрасний — прекра́сний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. прекрасний — Дуже добрий, ПРЕГАРНИЙ; (голос) милозвучний, розкішний; (- мову) ДОСКОНАЛИЙ; (слух) надзвичайний, с. феноменальний; (зворот) вдалий, влучний; (- мету) високий; (час) сприятливий, щасливий; (- мрії) світлий; (друг) золотий.  Словник синонімів Караванського
3. прекрасний — див. хороший  Словник синонімів Вусика
4. прекрасний — [преикраснией] м. (на) -еіному/ -еі(‘)н'ім, мн. -еі(‘)н'і  Орфоепічний словник української мови
5. прекрасний — ПРЕКРА́СНИЙ, а, е. 1. Який відзначається надзвичайною красою, милує око гармонією барв, ліній і т. ін.; дуже гарний. Не схиляй своє личко прекрасне, Не затулюй повіками віч, Із котрих то мигоче, то гасне Промінь світла в життя мого ніч (І.  Словник української мови у 20 томах
6. прекрасний — в оди́н прекра́сний день. Якось, колись. (Лікар:) В один прекрасний день прийде (дівчина) і скаже: подивіться, тіточко, чи гарно на мені шлюбна сукня лежить?...  Фразеологічний словник української мови
7. прекрасний — ГА́РНИЙ (про людину, її риси — який відзначається красою), КРАСИ́ВИЙ, ВРОДЛИ́ВИЙ (УРОДЛИ́ВИЙ), ХОРО́ШИЙ, СЛА́ВНИЙ, ЛА́ДНИЙ, ДОЛА́ДНИЙ, КРА́СНИЙ (КРА́СЕН) фольк., ГО́ЖИЙ (ГОЖ) фольк., ПРИГО́ЖИЙ фольк., ЛО́ВКИЙ розм., КРАСОВИ́ТИЙ розм., БЛАГОЛІ́ПНИЙ книжн.  Словник синонімів української мови
8. прекрасний — ПРЕКРА́СНИЙ, а, е. 1. Який відзначається надзвичайною красою, милує око гармонією барв, ліній і т. ін.; дуже гарний. Не схиляй своє личко прекрасне, Не затулюй повіками віч, Із котрих то мигоче, то гасне Промінь світла в життя мого ніч (Фр.  Словник української мови в 11 томах