прекрасний
ПРЕКРА́СНИЙ, а, е.
1. Який відзначається надзвичайною красою, милує око гармонією барв, ліній і т. ін.; дуже гарний.
Не схиляй своє личко прекрасне, Не затулюй повіками віч, Із котрих то мигоче, то гасне Промінь світла в життя мого ніч (І. Франко);
Росла собі пальма гінка та прекрасна, Чимало уже піднялась (П. Грабовський);
А лицар же де? .. Блискучий, в панцері золотім, з шоломом в струсевих перах на прекрасній голові, вічно усміхнений, святочний! (Г. Хоткевич);
Той одягся, і я запримітив, як поступово розчарувалися очі Тайах, коли брудне матроське лахміття покрило прекрасні форми мужчини (Ю. Яновський);
// Який має дуже привабливий вигляд; який справляє надзвичайно приємне, сильне враження.
Мій краю прекрасний, розкошний [розкішний], багатий! (Т. Шевченко);
Козаче село, велике, аж на двох горах.., річка, хати все нові, коло кожної красний, прекрасний вишник! Славне село! (Марко Вовчок);
Прекрасний був Чиж у цю хвилину, прекрасна була кожна його риса і кожний рух (О. Довженко);
// Надзвичайно приємний для слуху; милозвучний.
[Душечка:] Прекрасний голос! Артистичний! (С. Васильченко);
Вони чули музику, далеку, незрозумілу, прекрасну (О. Гончар);
На ґрунті прекрасної російської пісні виросла російська музика (М. Рильський).
2. Який має надзвичайні позитивні риси, моральні якості і т. ін. (про людину).
– Усі люди дивуються, відки в таких паскудних людей такі прекрасні діти (Л. Мартович);
Хочеться нам співати й кричати на весь світ: народжуйтесь, люди, прекрасні й завзяті (Ю. Яновський);
// Наділений надзвичайним умінням робити що-небудь.
Вдруге слухав я прекрасних наших співаків, що чудово доносять до глядача ідейно-художній зміст опери [“Арсенал”] (М. Рильський);
Прекрасний майстер.
3. Довершений за формою і змістом; досконалий.
Книжечки Ваші [І. С. Нечуя-Левицького], – дорогий подарунок, – дістав і прочитав. Яка прекрасна мова! (М. Коцюбинський);
Перечитуючи прекрасні твори Пушкіна і Шевченка, ми не можемо не сказати, що вони обидва своїми серпами – кожен на своєму полі – жали на один снін. Сніп народної волі, народного щастя (М. Рильський);
// Який вирізняється серед інших подібних явищ, предметів тощо своїми надзвичайними якостями, особливостями і т. ін.
Слуху Юра не мав .. І мати від щирого серця дивується: і в неї ж, і в батька прекрасний музикальний слух (Ю. Смолич);
Він мружить очі й вдихає прекрасне дніпровське повітря (Ю. Яновський);
Томас палко дякував Бутакову за представлення і прекрасну характеристику (З. Тулуб);
// Дуже ясний, теплий, сонячний (про погоду, день, пору року і т. ін.).
Погода була прекрасна (І. Франко);
Був прекрасний літній ранок (І. Сенченко);
Година стояла прекрасна (О. Довженко);
// Який є сприятливим, корисним для кого-, чого-небудь; доцільний, ефективний.
Тепер на мене мають прекрасний вплив холодні обтирання, щоранку, і ванни, що беру двічі на тиждень (Леся Українка);
Інженер Микола Стецюк запропонував один засіб, який дасть прекрасний ефект (Н. Рибак);
// Надзвичайно вдалий, влучний.
Гарно задумані, написані з великим розмахом, з прекрасними деталями, вони [повісті] часто не задовольняють читача (М. Коцюбинський);
Яка безконечна, яка невичерпана, яка прекрасна тема для розмов! (Г. Хоткевич).
4. Сповнений високого значення, глибокого змісту, пов'язаний з благородними ідеалами, високою метою.
– Я йду без жалю – так було треба. Яка прекрасна моя дорога... остання, коротка путь... (М. Коцюбинський);
У справедливих армій доля завжди прекрасна (О. Гончар);
// Дуже сприятливий для кого-, чого-небудь; щасливий.
Ми тривожим стратосферу, атомне ядро і сферу – о прекрасний час! неповторний час! (П. Тичина);
– Я бачу майбутнє нашої Батьківщини величним і прекрасним, сповненим можливостей (О. Довженко);
// Пов'язаний з радісними, приємними почуттями, переживаннями, подіями і т. ін.
Потяг рушив, і ми, сповнені прекрасних мрій, заціпеніли, щільно притиснувшись одно до одного на двох чемоданах (Олесь Досвітній);
Надворі до Андрія підійшла Фрося. Вона відверто сказала, що в неї прекрасний настрій і вона хотіла б іти додому разом з Андрієм (О. Гуреїв);
Із прекрасним на серці болем, Із осколком у серці ясним Я на кряж по камінню голім Лісом іду багряним (О. Гончар).
5. у знач. ім. прекра́сне, ного́, с. Те, що є втіленням краси, що відповідає її ідеалам, викликає у людини найвищу естетичну насолоду.
Різні люди, різні імена, різні епохи, а отже, безперечно, є в них і спільний якийсь критерій в оцінках великого й прекрасного! (М. Рильський);
Суспільні поняття прекрасного, як і справедливого, морального є світоглядні поняття (з публіц. літ.);
Добрий смак можна розвинути і виховати на високих зразках прекрасного, поганий – виправити уважним вивченням творів справжнього мистецтва (з наук. літ.);
Однією з важливих проблем естетики, навколо якої точилася і точиться гостра ідейна боротьба, є проблема прекрасного (з публіц. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)