прекрасний
прекра́сний
-а, -е.
1》 Який відзначається надзвичайною красою, милує око гармонією барв, ліній і т. ін.; дуже гарний.
|| Який має дуже привабливий вигляд; який справляє надзвичайно приємне, сильне враження.
|| Надзвичайно приємний для слуху; милозвучний.
2》 Який має надзвичайні позитивні риси, моральні якості і т. ін. (про людину).
|| Наділений надзвичайним умінням робити що-небудь.
3》 Довершений за формою і змістом; досконалий.
|| Який вирізняється з-поміж інших подібних явищ, предметів тощо своїми надзвичайними якостями, особливостями і т. ін.
|| Дуже ясний, теплий, сонячний (про погоду, день, пору року і т. ін.).
|| Який є сприятливим, корисним для кого-, чого-небудь; доцільний, ефективний.
|| Надзвичайно вдалий, влучний.
4》 Сповнений високого значення, глибокого змісту, пов'язаний з благородними ідеалами, високою метою.
|| Дуже сприятливий для кого-, чого-небудь; щасливий.
|| Пов'язаний з радісними, приємними почуттями, переживаннями, подіями і т. ін.
5》 у знач. ім. прекрасне, -ного, с. Те, що є втіленням краси, що відповідає її ідеалам, викликає у людини найвищу естетичну насолоду.
Значення в інших словниках
- прекрасний — прекра́сний прикметник Орфографічний словник української мови
- прекрасний — Дуже добрий, ПРЕГАРНИЙ; (голос) милозвучний, розкішний; (- мову) ДОСКОНАЛИЙ; (слух) надзвичайний, с. феноменальний; (зворот) вдалий, влучний; (- мету) високий; (час) сприятливий, щасливий; (- мрії) світлий; (друг) золотий. Словник синонімів Караванського
- прекрасний — див. хороший Словник синонімів Вусика
- прекрасний — [преикраснией] м. (на) -еіному/ -еі(‘)н'ім, мн. -еі(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
- прекрасний — ПРЕКРА́СНИЙ, а, е. 1. Який відзначається надзвичайною красою, милує око гармонією барв, ліній і т. ін.; дуже гарний. Не схиляй своє личко прекрасне, Не затулюй повіками віч, Із котрих то мигоче, то гасне Промінь світла в життя мого ніч (І. Словник української мови у 20 томах
- прекрасний — в оди́н прекра́сний день. Якось, колись. (Лікар:) В один прекрасний день прийде (дівчина) і скаже: подивіться, тіточко, чи гарно на мені шлюбна сукня лежить?... Фразеологічний словник української мови
- прекрасний — ГА́РНИЙ (про людину, її риси — який відзначається красою), КРАСИ́ВИЙ, ВРОДЛИ́ВИЙ (УРОДЛИ́ВИЙ), ХОРО́ШИЙ, СЛА́ВНИЙ, ЛА́ДНИЙ, ДОЛА́ДНИЙ, КРА́СНИЙ (КРА́СЕН) фольк., ГО́ЖИЙ (ГОЖ) фольк., ПРИГО́ЖИЙ фольк., ЛО́ВКИЙ розм., КРАСОВИ́ТИЙ розм., БЛАГОЛІ́ПНИЙ книжн. Словник синонімів української мови
- прекрасний — ПРЕКРА́СНИЙ, а, е. 1. Який відзначається надзвичайною красою, милує око гармонією барв, ліній і т. ін.; дуже гарний. Не схиляй своє личко прекрасне, Не затулюй повіками віч, Із котрих то мигоче, то гасне Промінь світла в життя мого ніч (Фр. Словник української мови в 11 томах