1. Фразеологічний словник української мови

прекрасний

в оди́н прекра́сний день. Якось, колись. (Лікар:) В один прекрасний день прийде (дівчина) і скаже: подивіться, тіточко, чи гарно на мені шлюбна сукня лежить? Мені се треба знати, бо завтра моє вінчання (Леся Українка); В один прекрасний день опришки прокидалися, а Юрчика серед них не було (Г. Хоткевич).

за краси́ві (прекра́сні, прега́рні і т. ін.) о́чі. Заради симпатії, особистої приязні до когось; задарма, ні за що. Є такі добрі люди, що чини за красиві очі роздають,— підморгнув до Чепіги Головатий (С. Добровольський); — Танки теж, знаєш, народне добро і за так не даються, за красиві очі (І. Малишевський).

прекра́сна полови́на (стать) (ро́ду людсько́го). Жінки. — Отож нічого не відказала (хазяйка), а тільки плюнула, так-таки й плюнула на вічний сором прекрасній половині роду людського… (М. Коцюбинський).

прекра́сна (слаба́) стать (полови́на) (ро́ду людсько́го) збірн., жарт. Жінки. — З дівчатами у розмови не встрявав, .. намагався (Дмитро) триматися подалі від представників прекрасної статі (П. Гуріненко); — Отож нічого не відказала (хазяйка), а тільки плюнула, так-таки й плюнула на вічний сором прекрасній половині роду людського (М. Коцюбинський); сла́бша полови́на. І жінка звільнена — не слабша половина! Біля державного стоїть вона керма (М. Рильський).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прекрасний — прекра́сний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. прекрасний — Дуже добрий, ПРЕГАРНИЙ; (голос) милозвучний, розкішний; (- мову) ДОСКОНАЛИЙ; (слух) надзвичайний, с. феноменальний; (зворот) вдалий, влучний; (- мету) високий; (час) сприятливий, щасливий; (- мрії) світлий; (друг) золотий. Словник синонімів Караванського
  3. прекрасний — див. хороший Словник синонімів Вусика
  4. прекрасний — [преикраснией] м. (на) -еіному/ -еі(‘)н'ім, мн. -еі(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
  5. прекрасний — -а, -е. 1》 Який відзначається надзвичайною красою, милує око гармонією барв, ліній і т. ін.; дуже гарний. || Який має дуже привабливий вигляд; який справляє надзвичайно приємне, сильне враження. || Надзвичайно приємний для слуху; милозвучний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. прекрасний — ПРЕКРА́СНИЙ, а, е. 1. Який відзначається надзвичайною красою, милує око гармонією барв, ліній і т. ін.; дуже гарний. Не схиляй своє личко прекрасне, Не затулюй повіками віч, Із котрих то мигоче, то гасне Промінь світла в життя мого ніч (І. Словник української мови у 20 томах
  7. прекрасний — ГА́РНИЙ (про людину, її риси — який відзначається красою), КРАСИ́ВИЙ, ВРОДЛИ́ВИЙ (УРОДЛИ́ВИЙ), ХОРО́ШИЙ, СЛА́ВНИЙ, ЛА́ДНИЙ, ДОЛА́ДНИЙ, КРА́СНИЙ (КРА́СЕН) фольк., ГО́ЖИЙ (ГОЖ) фольк., ПРИГО́ЖИЙ фольк., ЛО́ВКИЙ розм., КРАСОВИ́ТИЙ розм., БЛАГОЛІ́ПНИЙ книжн. Словник синонімів української мови
  8. прекрасний — ПРЕКРА́СНИЙ, а, е. 1. Який відзначається надзвичайною красою, милує око гармонією барв, ліній і т. ін.; дуже гарний. Не схиляй своє личко прекрасне, Не затулюй повіками віч, Із котрих то мигоче, то гасне Промінь світла в життя мого ніч (Фр. Словник української мови в 11 томах