1. Орфоепічний словник української мови

прекрасний

прекра́сний

[преикраснией]

м. (на) -еіному/ -еі(‘)н'ім, мн. -еі(‘)н'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прекрасний — прекра́сний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. прекрасний — Дуже добрий, ПРЕГАРНИЙ; (голос) милозвучний, розкішний; (- мову) ДОСКОНАЛИЙ; (слух) надзвичайний, с. феноменальний; (зворот) вдалий, влучний; (- мету) високий; (час) сприятливий, щасливий; (- мрії) світлий; (друг) золотий. Словник синонімів Караванського
  3. прекрасний — див. хороший Словник синонімів Вусика
  4. прекрасний — -а, -е. 1》 Який відзначається надзвичайною красою, милує око гармонією барв, ліній і т. ін.; дуже гарний. || Який має дуже привабливий вигляд; який справляє надзвичайно приємне, сильне враження. || Надзвичайно приємний для слуху; милозвучний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. прекрасний — ПРЕКРА́СНИЙ, а, е. 1. Який відзначається надзвичайною красою, милує око гармонією барв, ліній і т. ін.; дуже гарний. Не схиляй своє личко прекрасне, Не затулюй повіками віч, Із котрих то мигоче, то гасне Промінь світла в життя мого ніч (І. Словник української мови у 20 томах
  6. прекрасний — в оди́н прекра́сний день. Якось, колись. (Лікар:) В один прекрасний день прийде (дівчина) і скаже: подивіться, тіточко, чи гарно на мені шлюбна сукня лежить?... Фразеологічний словник української мови
  7. прекрасний — ГА́РНИЙ (про людину, її риси — який відзначається красою), КРАСИ́ВИЙ, ВРОДЛИ́ВИЙ (УРОДЛИ́ВИЙ), ХОРО́ШИЙ, СЛА́ВНИЙ, ЛА́ДНИЙ, ДОЛА́ДНИЙ, КРА́СНИЙ (КРА́СЕН) фольк., ГО́ЖИЙ (ГОЖ) фольк., ПРИГО́ЖИЙ фольк., ЛО́ВКИЙ розм., КРАСОВИ́ТИЙ розм., БЛАГОЛІ́ПНИЙ книжн. Словник синонімів української мови
  8. прекрасний — ПРЕКРА́СНИЙ, а, е. 1. Який відзначається надзвичайною красою, милує око гармонією барв, ліній і т. ін.; дуже гарний. Не схиляй своє личко прекрасне, Не затулюй повіками віч, Із котрих то мигоче, то гасне Промінь світла в життя мого ніч (Фр. Словник української мови в 11 томах