прекраснодушність

ПРЕКРАСНОДУ́ШНІСТЬ, ності, ж., книжн. Піднесено-сентиментальний настрій; схильність все ідеалізувати, у всьому бачити приємне, прекрасне, прикрашати що-небудь.

Провина Сокола була дуже серйозна, і Ліза не мала права виказувати йому найменшої прекраснодушності (Руд., Вітер.., 1958, 36);

Манілову, поряд з фантазерством і мнимою прекраснодушністю, безперечно, властива глибока відчуженість від народу (Рад. літ-во, 18, 1955, 79).

Значення в інших словниках

1. прекраснодушність — прекрасноду́шність іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. прекраснодушність — -ності, ж., книжн. Піднесено-сентиментальний настрій; схильність усе ідеалізувати, у всьому бачити приємне, прекрасне, прикрашати що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прекраснодушність — ПРЕКРАСНОДУ́ШНІСТЬ, ності, ж., книжн. Піднесено-сентиментальний настрій; схильність все ідеалізувати, у всьому бачити приємне, прекрасне, прикрашати що-небудь.  Словник української мови у 20 томах