прекраснодушність

ПРЕКРАСНОДУ́ШНІСТЬ, ності, ж., книжн.

Піднесено-сентиментальний настрій; схильність все ідеалізувати, у всьому бачити приємне, прекрасне, прикрашати що-небудь.

Провина Сокола була дуже серйозна, і Ліза не мала права виказувати йому найменшої прекраснодушності (М. Руденко);

Манілову, поряд з фантазерством і мнимою прекраснодушністю, безперечно, властива глибока відчуженість від народу (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. прекраснодушність — прекрасноду́шність іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. прекраснодушність — -ності, ж., книжн. Піднесено-сентиментальний настрій; схильність усе ідеалізувати, у всьому бачити приємне, прекрасне, прикрашати що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прекраснодушність — ПРЕКРАСНОДУ́ШНІСТЬ, ності, ж., книжн. Піднесено-сентиментальний настрій; схильність все ідеалізувати, у всьому бачити приємне, прекрасне, прикрашати що-небудь.  Словник української мови в 11 томах