прелат
ПРЕЛА́Т, а, ч. У католицькій та англіканській церквах — почесна назва, титул представника вищого духовенства (кардинала, архієпископа, єпископа тощо);
// Особа, що має цей титул.
«Ти богом проклятий! Ти єретик! ти єретик!».. — Ревіли прелати (Шевч., І, 1963, 267);
Гуляли по коліна в крові І граф вельможний, і прелат, І чоботи їх сап’янові У прах топтали немовлят (Рильський, III, 1961, 144);
В.. чорних сутанах з нашийними срібними хрестами на ланцюгах поважно зайшли прелати ордену за стіл (Ле, Хмельницький, І, 1957, 118).
Словник української мови (СУМ-11)