прелюбодіяти
ПРЕЛЮБОДІ́ЯТИ, і́ю, і́єш, недок., заст. Здійснювати прелюбодіяння; зраджувати.
У другій кімнаті панотець. Гріхи відпускає. Які в Сорохана гріхи?.. Може, слово своє порушив? Прелюбодіяв? (Мур., Бук. повість, 1959, 145).
Словник української мови (СУМ-11)