прелюбодіяти
ПРЕЛЮБОДІ́ЯТИ, і́ю, і́єш, недок., заст.
Здійснювати прелюбодіяння; зраджувати.
У другій кімнаті панотець. Гріхи відпускає. Які в Сорохана гріхи? .. Може, слово своє порушив? Прелюбодіяв? (І. Муратов).
Словник української мови (СУМ-20)