прелютий
ПРЕЛЮ́ТИЙ, а, е, розм. Дуже лютий.
Тепер прелютая година На нашій славній Україні.. Не мені тепер, старому, Булаву носити (Шевч., II, 1963, 159);
Що мені царство, ксьондза́ми обіцяне, Чорні прочани з фальшивими лицями, Мертва латина й прелюті апостоли (Мур., Осінні сурми, 1964, 60).
Словник української мови (СУМ-11)