преподобник

ПРЕПОДО́БНИК, а, ч., рел. Святий, праведник;

// ірон.

— Оступись, будь ласка, а то ще вбрикну й тебе, преподобнику (Н.-Лев., IV, 1956, 275).

Значення в інших словниках

1. преподобник — преподо́бник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. преподобник — -а, ч., рел. Святий, праведник. || ірон.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. преподобник — ПРЕПОДО́БНИК, а, ч., рел. Святий, праведник; // ірон. – Оступись, будь ласка, а то ще вбрикну й тебе, преподобнику (І. Нечуй-Левицький).  Словник української мови у 20 томах
4. преподобник — СВЯТЕ́ННИК (богомільна людина, яка суворо дотримується церковних обрядів), СПАСЕ́ННИК, ПРЕПОДО́БНИК. СВЯТИ́Й ім., ПРА́ВЕДНИК, ПРА́ВЕДНИЙ, ПРЕПОДО́БНИК, ПРЕПОДО́БНИЙ, УГО́ДНИК, СВЯТЕ́ЦЬ рідше; ЧУДОТВО́РЕЦЬ (святий, який нібито має хист творити чудеса).  Словник синонімів української мови
5. преподобник — Преподо́бник, -ка м. Преподобный, угодникъ, праведникъ. К. Бай. 45.  Словник української мови Грінченка