престолонаслідник
ПРЕСТОЛОНАСЛІ́ДНИК, а, ч., книжн. Той, хто наслідує престол, владу монарха спадково.
Головував [у Державній Раді] великий князь Михайло Олександрович, брат царя і престолонаслідник (Бурл., Напередодні, 1956, 356);
Ерцгерцог Карл Габсбург — після вбивства в Сараєві сина імператора Франца.. — став престолонаслідником і мав невдовзі перейняти скіпетр від свого старезного.. батька (Смолич, Мир.., 1958, 86).
Словник української мови (СУМ-11)