престолонаслідник

ПРЕСТОЛОНАСЛІ́ДНИК, а, ч., книжн.

Той, хто наслідує престол, владу монарха спадково.

Головував [у Державній Раді] великий князь Михайло Олександрович, брат царя і престолонаслідник (Ф. Бурлака);

Ерцгерцог Карл Габсбург – після вбивства в Сараєві сина імператора Франца .. – став престолонаслідником і мав невдовзі перейняти скіпетр від свого старезного .. батька (Ю. Смолич).

Значення в інших словниках

1. престолонаслідник — престолонаслі́дник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. престолонаслідник — -а, ч., книжн. Той, хто наслідує престол, владу монарха спадково.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. престолонаслідник — ПРЕСТОЛОНАСЛІ́ДНИК, а, ч., книжн. Той, хто наслідує престол, владу монарха спадково. Головував [у Державній Раді] великий князь Михайло Олександрович, брат царя і престолонаслідник (Бурл.  Словник української мови в 11 томах