престолонаслідник —
-а, ч., книжн. Той, хто наслідує престол, владу монарха спадково.
Великий тлумачний словник сучасної мови
престолонаслідник —
ПРЕСТОЛОНАСЛІ́ДНИК, а, ч., книжн. Той, хто наслідує престол, владу монарха спадково. Головував [у Державній Раді] великий князь Михайло Олександрович, брат царя і престолонаслідник (Ф.
Словник української мови у 20 томах
престолонаслідник —
ПРЕСТОЛОНАСЛІ́ДНИК, а, ч., книжн. Той, хто наслідує престол, владу монарха спадково. Головував [у Державній Раді] великий князь Михайло Олександрович, брат царя і престолонаслідник (Бурл.
Словник української мови в 11 томах