приблудитися
ПРИБЛУДИ́ТИСЯ, блуджу́ся, блу́дишся, док., розм. Блукаючи, потрапити куди-небудь.
Приблудився [козак] аж до гаю, Аж до тихого Дунаю (Чуб., V, 1874, 25);
— Покинула я тоді місто, де жила; думаю: може, у другому краще буде. Приблудилася сюди (Мирний, III, 1954, 171);
Благородні наміри Варвари запевнити фашистів, що це її син приблудився додому.., лише піддавали люті солдатам (Ле, Право.., 1957, 193);
Сільські парубки й раніше не любили Трохима, хлопцем приблудився до їхнього села, а хто такий, ніхто не знав (Панч, В дорозі, 1959, 189);
// Прибитися до чужого стада, двору, дому і т. ін. (про тварину).
— Вчора приблудилась до моєї левади чиясь чорна корова! (Н.-Лев., III, 1956, 87);
Він не відривав очей від голуба. — Де… де ти… його взяв? — нарешті промовив він, — Приблудився!.. Приходжу з школи, а він сидить на голубнику (Коп., Подарунок, 1956, 15).
Словник української мови (СУМ-11)