прибічний
ПРИБІ́ЧНИЙ, а, е, заст. Наближений, довірений.
Лев так далі мовив: — Слухайте ж, ..ви [звірі] всі маєте бути при мені, будете становити мій двір, мою прибічну сторожу і мою армію (Фр., III, 1950, 230);
Ходкевич дав знак рукою — і вся старшина почала розходитися. Лишилася тільки прибічна сторожа (Мак., Вибр., 1956, 481).
Словник української мови (СУМ-11)