привілейований
ПРИВІЛЕЙО́ВАНИЙ, а, е. Який має привілеї, користується привілеями.
Католицька церква в ролі високооплачуваного і привілейованого слуги [імперіалізму] намагається духовно закріпачити трудовий народ (Мельн., Обличчя.., 1960, 11);
Вважаючи, що театр повинен бути політичною трибуною, Дідро рішуче відкидає станову локалізацію привілейованих французьких театрів (Мист., 5, 1963, 27);
// у знач. ім. привілейо́ваний, ного, ч.; привілейо́вана, ної, ж. Особа, що має певні привілеї.
Один лише Крук спав тут на тюремній постелі. Зате їв, як і всі привілейовані, в камері (Козл., Ю. Крук, 1957, 491);
// Який дає які-небудь привілеї, пов’язаний з привілеями.
Становище майстрів на фабриці було привілейоване (Бурл., Напередодні, 1956, 199).
Словник української мови (СУМ-11)