привілейований
ПРИВІЛЕЙО́ВАНИЙ, а, е.
Який має привілеї, користується привілеями.
Католицька церква в ролі високооплачуваного і привілейованого слуги [імперіалізму] намагається духовно закріпачити трудовий народ (Ю. Мельничук);
Вважаючи, що театр повинен бути політичною трибуною, Дідро рішуче відкидає станову локалізацію привілейованих французьких театрів (з наук. літ.);
// у знач. ім. привілейо́ваний, ного, ч.; привілейо́вана, ної, ж. Особа, що має певні привілеї.
Один лише Крук спав тут на тюремній постелі. Зате їв, як і всі привілейовані, в камері (П. Козланюк);
// Який дає які-небудь привілеї, пов'язаний з привілеями.
Становище майстрів на фабриці було привілейоване (Ф. Бурлака).
Словник української мови (СУМ-20)