приголублюватися

ПРИГОЛУ́БЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ПРИГОЛУ́БИТИСЯ, блюся, бишся; мн. приголу́бляться; док., до кого-чого. З ласкою, з ніжністю притулятися, припадати до кого-, чого-небудь.

— Нема таких речей, щоб його [щастя] розказати, — так сказала Галочка, приголублюючись до нього (Кв.-Осн., II, 1956, 336);

Коли чого просити має [жінка], То добрий одгадає час І к чоловіку пригніздиться, Прищулиться, приголубиться (Котл., І, 1952, 208);

Він обняв її [тополю], приголубився гарячою головою до стовбура (Тют., Вир, 1964, 474);

*Образно. Скінчились будиночки, і грейдер, круто звернувши ліворуч, приголубився до лісорозсадника (Логв., Давні рани, 1961, 129).

Значення в інших словниках

1. приголублюватися — приголу́блюватися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. приголублюватися — -ююся, -юєшся, недок., приголубитися, -блюся, -бишся; мн. приголубляться; док., до кого – чого. З ласкою, з ніжністю притулятися, припадати до кого-, чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. приголублюватися — ПРИГОЛУ́БЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ПРИГОЛУ́БИТИСЯ, блюся, бишся; мн. приголу́бляться; док., до кого – чого. З ласкою, з ніжністю притулятися, припадати до кого-, чого-небудь.  Словник української мови у 20 томах
4. приголублюватися — ПРИТУЛИ́ТИСЯ (стати, сісти, лягти, обпираючись об когось, щось або схиляючись до когось, чогось), ПРИГОРНУ́ТИСЯ, ПРИСУ́НУТИСЯ, ПРИТИ́СНУТИСЯ, ПРИНИ́КНУТИ, ПРИПА́СТИ, ПРИЛЯГТИ́, ПРИКЛА́СТИСЯ, ПРИЛОЖИ́ТИСЯ розм., ПІДГОРНУ́ТИСЯ розм., ПРИТКНУ́ТИСЯ розм.  Словник синонімів української мови