приголів’я

ПРИГОЛІ́В’Я, ПРИГОЛО́В’Я, я, с., розм. Те саме, що узголі́в’я.

Тепер вона побачила людину.. — ця людина була біля неї, зовсім близько біля приголів’я (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 87);

Зглянься і біль оджени од коханої дівчини, Фебе, Зглянься ласкаво і стань край приголов’я її (Зеров, Вибр., 1966, 290).