придуманий
ПРИДУ́МАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до приду́мати.
Хіба іноді іграшка яка, придумана ним, зведе братів докупи (Мирний, IV, 1955, 79);
Ця посада.. неначе придумана для мене (Март., Тв., 1954, 216);
// приду́мано, безос. присудк. сл.
Сафрон розстебнув сорочку, пальцями розірвав підшиту до коміра стьожку, і з проріхи скотилося в долоню кілька червінців. — Ловко придумано, — засміявся Гуркало (Стельмах, II, 1962, 220).
Словник української мови (СУМ-11)