приймач
ПРИЙМА́Ч, а, ч.
1. Те, що приймає, вбирає що-небудь.
Голосним приймачем сонячної енергії є океан (Курс заг. геол., 1947, 40);
Добуту у джерелі електричну енергію можна використати, перетворюючи її, наприклад, в теплоту — в плитці, в механічну — в електродвигуні. Плитка, двигун — приймачі енергії (Фізика, II, 1957, 101).
2. Прилад для приймання звуку, світла, випромінювання і т. ін.
Щоб вести спостереження в іншому діапазоні хвиль, відмінному від видимого світла, необхідно мати значно більш чутливі приймачі того чи іншого випромінювання, ніж для світлових хвиль (Наука.., 1, 1958. 9);
// розм. Те саме, що радіоприйма́ч.
Ляля комсомолка, з юнаками Ніжними дівочими руками На Москву настроює приймач (Нагн., Пісня.., 1949, 108);
Приймач без антени не дасть передач… (Нех., Хто сіє вітер.., 1959. 214).
3. діал. Приймак.
*Образно. — Твоя правда, Мілечко! Нема потреби нам пхатися в ті панські-магнатські круги, де ми й довіку будемо приблудами та приймачами (Фр., VIII, 1952, 49).
Словник української мови (СУМ-11)