прикалабок
ПРИКАЛА́БОК, бка, ч., діал. Невелика прибудова, комірчина; невеликий відсік у приміщенні, коморі, шафі і т. ін.
Засвітив самопальний сірничок, пішов у другий прикалабок, — коли гляне, аж висить чоловік неживий (Сл. Гр.);
До доярського прикалабка, де точилася ця розмова, несподівано заскочила Шура Йосипчук (Добр., Тече річка.., 1961, 87).
Словник української мови (СУМ-11)