прикалабок
ПРИКАЛА́БОК, бка, ч., діал.
Невелика прибудова, комірчина; невеликий відсік у приміщенні, коморі, шафі і т. ін.
Засвітив самопальний сірничок, пішов у другий прикалабок, – коли гляне, аж висить чоловік неживий (Сл. Б. Грінченка);
До доярського прикалабка, де точилася ця розмова, несподівано заскочила Шура Йосипчук (С. Добровольський).
Словник української мови (СУМ-20)